Як подолати сумніви?

«І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати. Прочувши ж Іван у в’язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» (Мт.11:1-12).

Унікальність постаті Івана Хрестителя полягала в тому, що він мав прийти перед Ісусом Христом і приготувати Йому дорогу. Про самого Івана Ісус сказав, що це найбільша людина з народжених жінками на той час. Іван Хреститель мав від Бога розуміння й відкриття про Месію. Зокрема пригадайте його слова, коли Ісус прийшов до нього, щоб хреститися. Це Іван розпізнав Ісуса як Месію. Це Іван сказав: «Ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріх світу». Це Іван бачив Духа Святого, Який злинув на Ісуса, і це він мав відкриття про те, що той, на кого злине Дух, є Божим Помазаником, Месією і Спасителем.

Це Іван докоряв цареві за те, що той аморально вчинив, одружившись із чужою жінкою. Це Іван жив у пустелі, по-особливому одягався та харчувався. Це до Івана йшли натовпи людей, і Він хрестив їх на покаяння. Іван був насправді великою людиною. Та коли Івана запитали, чи не він Месія, чітко відповів: «Ні, не я! Але йде за мною Той, Хто більший від мене, Той, Хто був до мене. Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем».

Небагато в Писанні сказано про Івана Хрестителя. Про нього згадується лише в перших розділах Євангелії, бо й саме його життя було недовгим. Але Іван чітко знав свою місію — стати тим, кого ми називаємо Предтечею Спасителя, Який мав прийти перед Ісусом Христом і приготувати Йому дорогу.

Він проповідував дуже прямолінійно, не добираючи слів. Він міг сказати все, що є насправді, і так сказати, що точно доходило. Когось це дратувало, а когось приводило до покаяння. Але ми бачимо, що натовпи людей ішли за ним.

І от зрештою Івана ув’язнюють. До того всього він, напевно, не раз спілкувався з Ісусом. Можливо, вони сиділи десь на березі озера, біля Йордану спілкувалися. Не хочу описувати, як це відбувалося, бо про це не йдеться в Писанні, але мені здається, що вони мали спілкування. Та, сидячи у в’язниці, Іван починає роздумувати про своє життя, служіння… І різні думки, напевно, приходили до нього. «А чи насправді то було моє покликання? Чи правильно я розпізнав?»

Тож він посилає своїх учнів до Ісуса Христа з одним запитанням: «Чи Ти Той, Кого ми чекали? Чи нам іншого чекати?» Ісус відповів на це запитання. Але відповідь була дуже дивною. Він сказав поглянути на ті справи, які Він звершував, на чудеса, які відбуваються…

Чого ж ця історія вчить нас? Хочу виділити кілька уроків з цієї оповіді.

По-перше, незважаючи на те, що Іван був великою людиною, незважаючи на те, що він мав пряме відкриття від Бога, яке небагато хто має, незважаючи на те, що він був тим, хто готував дорогу Ісусу Христу, Месії, він переживав сумніви. Дехто каже, що це були просто роздуми. Але слова Ісуса, що блаженний той, хто через Нього спокуси не матиме, які прозвучали в Його відповіді Івану, свідчать про те, що це були сумніви. І якщо спроектувати це на наше життя, то приходимо до висновку, що, незважаючи на те, скільки років ми вже у Господі, нас час від часу можуть переповнювати сумніви. Ці сумніви можуть стосуватися нашого життя в Бозі, нашого покликання, навіть і нашого спасіння. Якщо вони були в житті Івана, якщо навіть Ісус у певний момент життя просив Отця: «Нехай мимо мене пройде ця чаша», то тим більше ми здатні піддаватися цим сумнівам.

Коли сумніви зародилися в розумі Івана, він одразу ж прийняв правильне рішення й послав своїх учнів до Того, Хто міг ці сумніви розвіяти. І коли сумніви проходять у наше життя, ми повинні знати, куди звертатися. Тож друга моя теза: звертайтеся до Господа. Звісно, що звернувшись до людей, ми отримаємо певну допомогу, бо є те, в чому люди нам можуть допомогти. Серед людей є спеціалісти в певних сферах, які здатні надати відповідну допомогу. Наприклад, є люди, які добре розуміються в автомобілях, і в разі чого я можу звернутися до них за порадою, коли маю сумніви щодо справності свого авто.

Але є моменти, коли тільки Господь може допомогти нам. І саме усвідомлення цього ставить нас на шлях звільнення від сумнівів.

Кожен із нас має власний досвід життя. Я можу ділитися цим досвідом з іншими або користуватися порадами з досвіду інших. Але життєвий досвід — це не істина. А те, що дає нам змогу твердо стояти, те, що має стати основою нашого життя, — це істина. Ця істина для нас — Ісус Христос і Його Слово. І в миті, коли приходять сумніви, ми маємо навчитися звертатися до Істини — Христа, а досвід може нам лише допомагати в повсякденному житті.

І коли хтось звертається за допомогою до вас, то навчіться, як передати людині істину, а не просто досвід. Досвідом я підтверджую, що ця істина працює. Коли до вас приходить людина з певним захворюванням, то істина, якою ви маєте поділитися з нею, полягає в тому, що Ісус Христос взяв на Себе наші немочі й болі наші поніс. І базуючись на цій істині, ми можемо говорити про те, що в нашому житті також був цей досвід, і Господь так чи інакше явив Свою ласку.

Досвід може бути різним. У Посланні до євреїв, у розділі про віру, йдеться про те, що одні помирали у вірі, а інші вірою отримували те, що просили. І ті, й інші були у вірі, але мали різний досвід. Але суть у тому, що коли я будую своє життя на істині, тоді перемагаю сумнів.

Приходячи до людини з сумнівами, диявол намагається знівечити істину. Пригадайте оте: «Чи справді сказав Бог?» І це запитання не раз виникає в наших серцях. Іван не довго вагався, думаю, навіть не радився зі своїми учнями щодо власних сумнівів, він просто послав їх до Ісуса, щоб напряму запитали, якою є істина: «Чи Ти Той, Кого ми чекали?»

Іване, чи ж не ти сказав: «Ось Агнець Божий…», хіба ж не ти бачив Духа Святого, Який злинув на Нього? Хіба не ти побачив у Ньому Того, Хто був від початку? Хіба не ти сказав, що не ти Месія, а Той, Хто йде за тобою? Хіба не Ти отримав це відкриття від Бога? Звідки ці сумніви?

Але сумніви Івана були спрямовані до абсолютної Істини — Ісуса Христа. Тож коли сумнів приходить у наше життя, ідімо до Ісуса. Він Той, Хто пояснить і розвіє всі наші сумніви.

Реакція на сумніви може бути різною. Людина може закритися сама в собі й може надумати собі багато чого. Може прийти до таких висновків, до яких іноді важко додуматися. Інколи сумніви буквально закривають нам істину. Хтось казав, що сонце завжди є, але іноді воно за хмарами. Так само й істина. Вона є завжди, але іноді наші сумніви не дають їй змоги осяяти нашу дорогу.

Багато хто нині сумнівається, що він спасенний, що він дитина Божа. Але Слово Боже — тобто істина — стверджує, що кожен, хто покличе Господнє ім’я, спасеться, стане Божою дитиною. Але іноді диявол може сконцентрувати нашу увагу на наших недосконалостях. Їх у нас аж занадто багато. Ми боремося з ними, працюємо над ними. Але якщо ми боротьбу з недосконалостями кладемо в основу спасіння, то ми переводимо свій фокус від істини, яка каже: «Хто покличе — спасеться». Ця істина дає нам свободу, Божа істина звучить так: «І гріхів ваших не згадаю більше».

Коли ж ми фокусуємося на своїй недосконалості, то ніби заперечуємо Божі слова й допускаємо сумнів у життя. Бог уже забув гріхи наші, бо каже: «Нема гріха», а ми кажемо: «Ні, він є». Я не маю на увазі ситуацію, коли людина не кається, говорю про те, коли вона покаялася й не може собі пробачити, бо вперто відкидає істину.

Але повернімося до історії з Іваном Хрестителем. Відповідь Ісуса Христа Іванові була унікальною. Він не докоряє, не каже: «Так, я Месія. Хіба ж Бог тобі не відкрив? Ти ж бачив, як Дух Святий злинув, і ти сам казав, що Я Агнець Божий». Але Ісус, добре знаючи Івана, говорить щось інше, ніж ми очікуємо. Він спонукує Іванових учнів переказати йому, що вони чули й бачили. Я думаю, що Ісу­с не дав йому однозначної відповіді, бо хотів наштовхнути на правильну дорогу чи спосіб мислення, хотів навчити його аналізувати ситуацію, опираючись на те відкриття, яке Іван вже мав.

Іванові було відкрито, що Ісус — Месія, але сумнів став закривати це відкриття і змушувати пророка вагатися. Ісус не просто підібрав якісь слова, Він намагався повернути Івана до його ж відкриття, до істини, яку він вже знав.

«Сліпі прозрівають (думаю, тут не йшлося лише про фізичну сліпоту), і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають...» — такими були слова Ісуса. І зрештою фінальний акорд, який ніби приводив до самої суті Іванового відкриття, бо цього не було в Старому Заповіті: «А вбогим звіщається Добра Новина» (Мт.11:5). І цих слів було достатньо для Івана. Принаймні Ісус був у цьому переконаний.

Отже, якими б ми сильними не були, сумніви все одно намагатимуться проникнути в наше життя. І єдиний вихід у цій ситуації — повернутися до істини. Дуже важливо в такі моменти щоразу проголошувати її у своєму житті. Щось таке зробив Йов у своїх стражданнях, сказавши: «А я вірю: Відкупитель мій живий!»

І головне: не забуваймо, що істина в останній інстанції — Ісус Христос. Тому звертаймося до Нього. Так, ви можете знайти поруч людину з такими ж сумнівами, але її поради не допоможуть вам знайти відповіді. Найімовірніше, що Ваші сумніви можуть навіть подвоїтися, краще звернутися до Ісуса напряму.

«То мені не можна навіть підійти до служителя?» — запитаєте ви. Ні, ви можете це зробити, можете радитися один із одним, шукати допомоги й підтримки в людей. Але отримати звільнення від сумнівів ви зможете лише тоді, коли ці люди будуть вести вас до істини, до Слова Божого. Це правдиве консультування.

Покликання кожного християнина — випромінювати радість Божу й бути тим, хто надихає інших людей. Це дуже важко зробити, коли сумніви огортають наше серце. І для цього потрібно постійно перебувати в Істині — у Христі Ісусі. Бо тільки в Ісусі Христі, Який мене підкріпляє, я зможу все. Це проголосив апостол Павло, із цим він перемагав у труднощах, які доводилося не раз долати. І коли ця істина оселиться в нашому серці, вона нас підбадьорить і дасть наснагу здолати сумніви й знову йти вперед, випромінюючи світу Божу віру.

Анатолій КОЗАЧОК, пастор, заступник старшого єпископа УЦХВЄ

"Благовісник, 3,2022